Меф VHQ где найти Воронеж

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Ладно, дорогие мои слушатели, сегодня я хочу вам рассказать самый горячий топчик, который мне похапался на прошлой неделе. Впервые я решил попробовать на себе закладки, и, братцы, это был день паршивого дыма и нереального вайба!

В общем, дело было так. Закончилась долгая пати, на которой я так радикально раскумарился и улетел за облака. Проснулся я где-то в семь утра и понял, что выхлоп у меня еще ни разу не замочен. Решил я побродить по району в поисках дилера и найти что-нибудь для самокрутки. Залетаю в "четверку" и вижу своего бывшего знакомого Артура. Короче говоря, он же и оказался нашим дилером.

Артур, он вообще лютый гопарь, пацан с черной душой, но похоже, что наркотика он знает лучше всех. Говорит, у него есть экстазики и мефедрон. Уговорил меня взять пару закладок, я же не мог отказать своему старому другу. В общем, дело сделано, я покупаю товар и вижу, что бывшая Эля работает на кассе. Судьба, это жесть!

Когда я подхожу к кассе, сердце стучит, словно в самолете, но никакой паники, просто везение мерещится во всей своей красе. Эля, она была такая красивая, такая нежная, мне сразу стало жалко, что мы расстались. Но тут я вспомнил, что у меня на руках сумка с закладками, а глаза у нее, наверняка, будут острыми, как у голодающего щенка.

— Привет, Эля! — сказал я, — как жизнь?

Она огляделась, и глаза ее на секунду заметили сумку с закладками, но она ничего не сказала. Просто улыбнулась и ответила мне, что у нее все окей. Но я знал, что она не говорит правды, даже не смотря на эту милашку лицо. И я не мог упустить шанса ей помочь, независимо от нашего прошлого.

Я решил спросить, нужна ли ей помощь с выхлопом или может быть она когда-нибудь расскажет мне, почему ушла. — Эля, я знаю, что у тебя что-то там не так. Если ты хочешь говорить, я всегда готов выслушать!

Она на секунду остановилась и потом рассказала мне, что ей совсем одному и страшно, особенно когда все вокруг изменяются, а человека рядом нет. Она решила, что сама справится со всеми проблемами. А я, дурацкий гопник, не смог тогда справиться с собственным эгоизмом, чтобы быть поддержкой для нее.

Артур, мой дилер, был рядом, когда она рассказывала это. И вдруг он прерывает наш разговор и предлагает Эле сказать ему, что она с мужчиной и все будет хорошо. Он обещает помочь ей выйти из трудной ситуации и замочить всех, кто клевещет на нее. Когда-то мне он говорил то же самое, но я понимаю, что сотрясая душу, он может и помочь, но притом совсем разгрузить ее не сможет.

Тут Эля улыбнулась и сказала, что верит в себя, и что ей нужно раскумариться по-настоящему, чтобы начать новую жизнь. Она сказала, что избавиться от своих проблем уже несложно, а сказать правду — еще сложнее. Она поблагодарила меня и ушла, а я остался с этой потрепанной мечтой о том, как я могу измениться и быть лучшим. Ведь я тоже хочу стать человеком и помогать тем, кто находится в тупике.

Так что, ребятки, пусть наше дыхание будет запахом закладок, а наши глаза будут светиться, словно самые яркие звезды на небе! И не забывайте помогать тем, кто нуждается в нашей поддержке, даже если у нас своя история и свои закладки.